У дохристиянській Русі Новий рік пов'язквали з початком землеробства, а тому святкували у березні. Єздогадки, що звідси і походить традиція засівати у новорічний ранок зерном оселю. У 988 році, хрестивши Русь, князь Володимир наказав перенести святкування Нового року на вересень, перейнявши візантійсяку традицію. Так продовжувалось до кінця ХVІІ ст., коли Петро І, перейнявши західноєвропейську традицію, запровадив 1700 р. січневе новолітування. Того ж часу сягає традиція вбирання новорічної ялинки. В період радянської влади відбулося зміщення календаря на 14 днів, а тому офіційний Новий рік сьогодні припадає на 1січня, а церковний - на 14.

Українські традиції у святкуванні Нового року і Різдва об'єднують три свята - Святе Різдво, Святого Василія (власне Новий рік) та Святе Водохреще.

Напередодні Різдва - 6 січня відзначався Святий вечір (багата кутя). До нього ошатно прикрашали й білили оселю, закладали за образ нові або випрані рушники, застеляли чисті ряднини, купували новий одяг, посуд. Напередодні також господиня пекла паляниці та готувала "Божу їжу" - кутю (потовчену й вимочену завчасно пшеницю) та вар (узвар із сухофруктів), які ритуально ставили в піч на "досхідній" воді, щоб вийняти з печі саме зі сходом Сонця.

Господар із сином вносили в хату прикрашеного Дідуха. Стіл (а інколи й підлогу) устелювали сіном, а по краях клали часник, потім застеляли однією скатеркою для духів, а поверх неї іншою - для людей. Посеред столу ставили книша та паляницю із власною свічкою, а на край - миску з пиріжками. З куті знімався сухий верх й віддавався домашній птиці та худобі для родючості. Потім кутю й вар урочисто з молитвами переносили на покуть, відсипавши частину в макітру на столі.

Члени родини уважно стежили, коли на небі з'явиться перша зірка - Божа зоря й розпочинали Святу вечерю. Першим за стіл сідав господар, а за ним по старшинству й інші. Всі поважно продмухували лавки, щоб не присісти Духа, бо вважалося, що на багату кутю приходять духи предків. Під час святої вечері не годилося вставати із-за столу (це могла робити лише господиня, яка сідала перед столом), розмовляли поважно й не голосно. Годилося, щоб в цей день всі члени родини були вдома, як правило, не ходили в гості й нічого не позичали.

Господар бере першим ложкою кутю (за ним інші) й промовляє молитву за покійників, запрошуючи їх на вечерю. Для них та відсутніх членів родини на столі спеціально ставили дві тарілки (з яких ніхто не їв). Наступну молитву господар виголошує за членів родини, зичить здоров'я й щастя, та дочекатись наступного Різдва.

За традицією на Свят вечір, мало бути "багато" - 12 пісних страв: кутя, горох, капусник, різні рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки та ін. Після вечері, яка тривала кілька годин (3-4), кутю та деякі інші страви не прибирали, а залишали для духів, які будуть сідати за Святу вечерю вдруге. Для них також ставили склянку води та чистий рушник. Діти відносили обрядову їжу після вечері своїм хрещеним батькам, а ті теж їх частували та обдаровували.

7 січня родичі та сусіди ходили один до одного в гості (намагалися, щоб першим прийшов чоловік або хлопець). Літні люди та молодь збиралися в гурти для спілкування, а вечором ватаги молодих людей ходили колядувати. Співали пісні-вітання віншуючи господаря й усю його родину.

Проте, для України Різдво - лише початок зимових свят. Вслід йому ступає Новий рік.

Новорічні звичаї українців.